Стежками рідної землі

Підведено підсумки заочної вікторини. 

Активними учасниками стали учні 5-8 класів.

Пропонуємо відповіді на питання вікторини  знавців рідного краю

"Стежками рідної землі".

1.Цимбохазма дніпровська 

( Повстяна рослина) 

Наукове значення. Реліктовий  ендемічний вид. 

Поширення. Пд. Степ (Днiпропетровська, Донецька, Запорiзька, Миколаївська та Херсонська областi, Крим. 

Місця зростання. Кам`янистi, переважно вапняковi, та лесовi вiдслонення, степовi схили зi змитими грунтами. Трапляється у складi степових, петрофiтно-степових i петрофiтних флорокомплексiв. 

Чисельність. Зустрічається спорадично. Від 10-15 до кількох десятків особин на 1 м2. Відомо бл. 30 ізольованих місцезнаходжень з окремими фрагментами популяцій.

Причини зміни чисельності. Знищення та порушення степових ділянок внаслідок розорювання, насаджування лісу, надмірного випасання тощо. Біологічне старіння виду (виявляється в незначній здатності утворювати насіння, переважанні вегетативного розмноження, за рахунок якого підтримується чисельність). 

Загальна характеристика. Півкущик заввишки 4-12 см. Кореневище довге, розгалужене. Стебла прямостоячі або відхилені, густо-облиснені. Листки лінійно-ланцетні, загострені, сірувато-білуватоповстисті, спрямовані косо вгору. Квітки (2-4) розміщені біля основи стебла, в пазухах нижніх листків. Віночок завдовжки 25-35 мм, жовтий, зовні білуватоопушений. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні. Розмножується наснням і кореневищем. 

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Європейського Червоного списку (1991). Охороняється у Алтагирському заказнику загальнодержавного значення, на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Балка Балчанська (Запорізька обл.), у ряді заповідних об`єктів Миколаївської області. Вирощують у ботанічному саду Херсонського педінституту.

     Ареали зростання можна спостерігати на околиці смт Чернігівки, коло с. Стульнєве, Верхній Токмак. 

Джерело  інформації: Дохман Г. И., 1930; Клоков М. В., Зоз І. Г., 1935; Чопик В. И., 1978; Красная книга СССР, 1984; Кучеревський В. В., 1986; Определитель высших растений Украины, 1987.

2.Річка Молочна

       Молочна Ріка - найбільша з малих річок Запорізької області, бере початок поблизу кристалічних пород Токмак-Могили (Синя гора) і на західних її схилах неподалік від села Зоря Чернігівського району впадає в Молочний лиман Азовського моря близько 15 км на південь від м. Мелітополя.

            Її довжина становить 197 км. На своєму шляху вона приймає води багатьох приток, які, в основному, ведуть початок на території Чернігівського району. Протікає вона через 40 населених пунктів Чернігівського, Токмацького і Мелитопольського районів.

            Під назвою "Гер" Молочна згадується ще Геродотом. У літописі "Повесть временных летъ" згадується, коли Володимир Мономах розбив половців на річці Сютень (половецька назва Суну-Су при дослівному перекладі означає "Молочна вода", оскільки на її берегах випасалися тварини, які давали багато молока).            

         На півночі і заході басейн річки межує з басейном Дніпра, на сході - з басейнами невеликих річок (Корсак, Лозуватка, Обіточна), що впадають в Азовське море. Починається річка з джерел в кристалічних породах Токмак- могили (Синьої гори), висота якої над рівнем моря 307 м. У верхів'ях Молочної берега круті і високі, є пороги і водоспади.

            Середня тривалість льодоставу - 80-90 днів, у теплі зими лід зберігається всього кілька днів. Інтенсивний підйом рівня води починається в кінці другої або третьої декади лютого. Середня швидкість зростання рівня води - до 0,5 метра в добу.

            Сучасна іхтіофауна р. Молочна складається з 22 видів. Слід відмітити значну чисельність краснопірки та окуня звичайного в середній частині річки, бичків пісочника, лисуна і кругляка - в нижній. Рідко в середній акваторії зустрічалися: щука, майже всі види бичків (крім пісочника), атерина, колючка триголкова. В нижній частині кількість видів різко збільшилася, але разом з тим зменшилася чисельність прісноводних риб. Це викликано значним впливом Молочного лиману на гирлову частину р. Молочної. В цілому, порівнюючи видовий склад риб з історичними даними, слід відмітити деякі зміни як в кількісному, так і в якісному складі риб р. Молочної. Звертає на себе увагу той факт, що кількість промислових та цінних видів риб таких як судак, щука та інших значно зменшилася.

Джерело інформації: http://uk.wikipedia.org/wiki

3.Гадюка Степова,або гадюка Ренарда  

            Рівнинна степова гадюка — велика змія з довжиною тіла близько 550 мм і довжиною хвоста 70—90 мм, самки часто більші за самців.  Голова злегка витягнута, краї морди підведені. Верхня поверхня голови попереду лобового і надочноямкові щитків покрита дрібними щитками неправильної форми. Міжщелепний щиток зазвичай стосується одного апікального щитка. Носовий отвір прорізано в нижній частині носового щитка. Навколо середини тулуба — 19—21 ряд лусок. Черевних щитків — 120—152, підхвостовому — 20—32 пари.            Зверху гадюка забарвлена в буро-сірі тони, з світлішою серединою спини і з чорною або темно-коричневою зигзагоподібної смугою по хребту, іноді розбитою на окремі плями. З боків тулуба — ряд темних нерізких плям. На верхній стороні голови розташований темний малюнок. Черево сіре, зі світлими крапками.
           Степова гадюка — типовий мешканець рівнинних і гірських полинових степів.. Сезон активності триває з кінця березня — квітня по жовтень. Після зимової сплячки з'являється при температурі не нижче 4—8 °C. Навесні гадюка зустрічається на поверхні вдень, а в літні місяці — вранці і ввечері. Тривалість сезону активності  становить 210—225 діб. Період спаровування в квітні — травні; в серпні самки приносять 3—10 дитинчат довжиною 130—160 мм.
           На суші гадюка пересувається досить повільно, але добре плаває і може підійматися на гілки чагарників і низькорослих дерев. У пошуках їжі вона відвідує колонії мишоподібних гризунів і гнізда птахів.
           Степова гадюка полює на дрібних хребетних тварин (мишоподібні гризуни, пташенята наземногніздових птахів та ящірки), прямокрилих комах (сарана, коники, цвіркуни) і павукоподібних. Молоді гадюки харчуються комахами і дрібними ящірками.
           Раніше степова гадюка використовувалася для отримання отрути, але у зв'язку з різким скороченням чисельності цей промисел припинений. У багатьох районах  у зв'язку з розорюванням земель вона практично зникла або збереглася лише на невеликій території.  Знаходиться під загрозою зникнення.
Джерело ілюстрації:http://uk.wikipedia.org/wiki/
Джерело ілюстрації:http://uk.wikipedia.org/wiki/
Джерело ілюстрації:http://uk.wikipedia.org/wiki/
За матеріалами:http://uk.wikipedia.org/wiki